СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ДИТЯЧОГО ТУРИЗМУ НА ОДЕЩИНІ
Поряд з туристськими організаціями, які проводили туристську роботу з дорослими, в період з 1918 по 1941 роки в країні існували організації Народного комісаріату освіти, які керували екскурсійно-туристською роботою серед дітей.
У 1918 році була заснована Центральна дитяча екскурсійно-туристська станція Народного комісаріату освіти РРФСР. У 30-х роках почали працювати республіканські дитячі екскурсійно-туристські станції, а з 1932 року – обласні дитячі екскурсійно-туристські станції.
Велика робота по організації екскурсій і туристських походів проводилась в Одесі. У 1920 році у складі Губнаросвіти створюється музейно-екскурсійна секція. Завідуючим секції було призначено Тартаковського М., інструктором – Литовську М.Н.
У 1923 році на вул. К. Маркса (нині Катерининська), 8 розпочав свою роботу екскурсійно-музейно-виставковий відділ Губполітпросвіти, яким завідував Емський Ц.С. У 1924 році відділ переїхав на вул. Баранова (нині Княжеська), 10.
З 1928 року по вул. Короленка (нині Софіївська), 5, у теперішньому приміщенні Одеського художнього музею, розташовувався Екскурсійний будинок, завідувачем якого був Грінштейн Т.М. У будинку знаходився притулок для екскурсантів на 50 ліжок з білизною та окропом. Екскурсанти отримували 2 рази на день окріп, право на безкоштовне відвідування всіх музеїв з екскурсіями. У притулку був холодний душ, за домовленістю можна було отримати в їдальні обід за пільговими цінами.
Уся екскурсійна робота в Одесі у 1930 році була сконцетрована на екскурсійній базі, яка знаходилася на вул. Короленка, 5. Завідував базою Емський Ц.С., який одночасно був завідувачем народного художнього музею.
З 1932 року по вул. Короленка, 7-а розпочинає свою роботу Одеська обласна дитяча екскурсійно-туристська станція, директором якої було призначено працівника Одеської обласної ради Товариства пролетарського туризму і екскурсій Мучника Бориса Євсеєвича.
У своїх спогадах Борис Євсеєвич писав: «Прийняв я станцію у 1932 році, до цього станції, як такої, не було. Не було ані бюджету, ані штату, ані приміщення. Прийом дітей на екскурсії до Одеси проводився як літні оздоровчі заходи, для чого використовувались приміщення шкіл. Прийнявши станцію, я отримав бюджетні асигнування, тобто узаконив її існування. Був затверджений штат – 4 особи, але ще не було ані стільця, щоб сісти, ані приміщення, щоб поставити цей стілець. У пошуках приміщення наткнувся на Товариство активних безбожників, яке знаходилось у приміщенні колишньої церкви на Софіївській, 7-а. Нам виділили одну кімнату з правом користування залою. Потім нам ще надали приміщення колишнього сіновалу».
Поступово станція розвернула свою роботу та перетворилася в керівний центр туризму і екскурсій для школярів Одеси та області. У 1939 році при станції працювала база прийому школярів-екскурсантів. Для школярів міста була організована робота велосипедної, пішохідної, байдарочної секцій. Організовувались походи по місцях бойових дій дивізії Котовського Г.І. (до Києва), походи на байдарках по Дніпру до Дніпропетровська.
У 1939 році директором обласної дитячо-екскурсійної станції став Ойкерсман Борис Ізраїлевич, який керував її роботою до початку Великої Вітчизняної війни.
Великої популярності серед школярів набули походи по рідному краю. Юні піонери Врадіївського району у травні 1938 року організували воєнізований похід «По місцях комсомольської слави».
Цікава туристська робота проводилася з дітьми у піонерському таборі «Український Артек», створеному в Лузанівці поблизу Одеси. 
Перед дітворою відкривалися перспективи нових походів. Однак все було перервано початком війни. Під час фашистської окупації робота станції призупинилася, але багато її вихованців приймали активну участь у боротьбі з ворогом, і тут їм знадобилися туристські навички, отримані на заняттях гуртків.
У 1946 році відновилася робота Одеської обласної дитячої екскурсійно-туристської станції на вул.Короленка, 7-а як навчально-методичного центру розвитку туризму серед школярів Одещини.
Наприкінці 40-х – у 50-х роках на станції працювали гуртки з пішохідного туризму, альпінізму, геолого-географічні, історичні, краєзнавчі, літературні та інші. Для гуртківців під час шкільних канікул організовувались походи по рідному краю, по визначних місцях та цікавих природознавчих об’єктах України і Радянського Союзу, обласні туристські змагання, краєзнавчі конференції.
Проводилась значна робота з підготовки вчителів-організаторів туристської роботи з учнями: проведення теоретичних занять, походів, змагань. Одним з ініціаторів цієї діяльності був Спарберг Абрам Афонович.
Також станція організовувала екскурсії для учнів шкіл області по Криму, дельті Дунаю та інших визначних місцях України.
Гуртківці станції зі своїми керівниками брали участь у республіканських зоряних походах по Центральній Україні (від станції Сміла Черкаської області до Києва).
У 60-х роках школярі Одещини беруть участь у Республіканській туристсько-краєзнавчій експедиції піонерів і школярів.
Юні мандрівники-краєзнавці під час походів та екскурсій збирали історичні матеріали, брали участь у висадці садів, алей дружби, у виявленні нових родовищ корисних копалин та будівельних матеріалів, в дослідженні водних ресурсів своєї місцевості, збиранні лікарських рослин тощо.
Учасники експедиції створювали нові, поповнювали матеріалами існуючі краєзнавчі музеї та куточки, виконували норми на значки «Юний турист», «Турист СРСР», спортивні розряди з туризму.
За прикладом туристсько-краєзнавчого гуртка Ясенівської середньої школи Любашівського району, яким під керівництвом Рахубенка Сергія Кириловича було створено шкільний краєзнавчий музей, у багатьох населених пунктах Одещини створюються шкільні музеї.
З 1953 по 1983 рік при станції постійно на літній період відкривався обласний туристський табір (керівник Радзієвський Леонід Львович). Леонід Львович став ініціатором створення музею історії туризму.
У таборі «Туристськими стежками» отримали підготовку десятки тисяч школярів Одещини. Маршрути юних туристів пролягли територіями України, Прибалтики, Кавказу, Південного Уралу, Алтаю.
У 1964 році станцію переведено в район Аркадії, у звільнене приміщення загальноосвітньої школи № 56 по вул.Тінистій, 4. З цього часу туристська база при станції має змогу приймати екскурсійні групи з усіх куточків колишнього Радянського Союзу.
У 60-70 роках дитяча екскурсійно-туристська станція стає координатором в межах області Республіканської туристсько-краєзнавчої експедиції «В країну Знань», організатором туристських змагань, змагань зі спортивного орієнтування. В гуртках станції навчаються і пізнають ази туризму сотні юнаків і дівчат міста Одеси.
З 1969 року наступницею експедиції «В країну Знань» стала Всесоюзна туристсько-краєзнавча експедиція піонерів і школярів «Моя Батьківщина – СРСР», організаційним і методичним центром якої в Одеській області був краєзнавчий відділ станції.
У 1978 році, коли станція була перейменована в Одеську обласну станцію юних туристів, обласним штабом Експедиції (секретар Фокіна Т.В.) на Республіканських та Всесоюзних зльотах експедиційних загонів були представлені кращі експедиційні загони шкіл області: туристсько-краєзнавчий клуб «Корчагінець» Балтської ЗОШ № 1 (керівник Ткач Петро Астафійович), еколого-туристичний клуб «Рідна природа» ЗОШ № 4 м.Котовськ (Керівник Доскач Володимир Володимирович), експедиційний загін «У боях відстояли Батьківщину свою» Ізмаїльського Палацу піонерів і школярів ім. А.П. Гайдара (керівник Пойда Інна Костянтинівна), експедиційний загін «Мистецтво належить народові» Лабушнянської ЗОШ Кодимського району (керівник Тодосієнко Микола Іванович), експедиційний загін «До таємниць природи» ЗОШ № 33 м.Одеса (керівник Цимбал Любов Олександрівна).
У 1980 році при Одеському відділенні Географічного товариства України була створена юнацька секція, керівником якої стала Фокіна Тетяна Вікторівна. У цей час кращі краєзнавці області з Балтської ЗОШ № 1, Лабушнянської ЗОШ Кодимського р-ну, гуртківці обласної станції юних туристів стали членами юнацького клубу Географічного товариства СРСР «Планета». Вони представляли свої наукові доробки на конференціях клубу у Києві, Єревані, Володимирі, Москві, Ризі. Результати їх роботи було представлено у шкільних музеях.
У 1981 році на базі обласної станції юних туристів було проведено Всесоюзний семінар заступників міністрів освіти, директорів Республіканських, обласних станцій юних туристів з питань організації туристсько-краєзнавчої роботи з школярами. Учасники семінару ознайомились з досвідом туристсько-краєзнавчої роботи шкіл м.Одеса, Татарбунарського, Саратського, Білгород-Дністровського районів, а також з досвідом організаційно-методичної роботи обласної станції юних туристів (облСЮТур).
Творча туристсько-краєзнавча робота методистів станції мала ще один наслідок: була створена комсомольсько-молодіжна експедиція «Стежками дослідників Сибіру, Півночі та Далекого Сходу», незмінним керівником якої з 1980 по 1989 роки був Хорошевський Анатолій Антонович, завідувач туристського відділу станції. До складу експедиції входили такі профільні загони: метеорологічний (керівник Ткач П.А.), ботанічний (кер.Тодосієнко М.І.), топографічний (кер. Урсул П.Ю., Проданов Д.К.), краєзнавчий (кер.Фокіна Т.В., Проданова О.В.). Юні туристи пройшли маршрутами по місцях роботи письменника-геодезиста Федосєєва Г.О.: Хібінах, Східному і Західному Саяну, Якутії, Кодару, Тафаларії та інших.
У 1980-1992 роках туристські групи гуртківців облСЮТур були переможцями Республіканського та Всесоюзного заочного конкурсів на кращий похід року. Вони нагороджувалися грамотами, кубками та медалями.